24 квітня 2008 року відбулася Міжнародна науково-практична конференція з вирішення питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Організатори заходу - Міністерство праці та соціальної політики України, Національна академія наук України та Академія Медичних наук України. На конференції обговорювались питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; медико-соціальні аспекти наслідків аварії на ЧАЕС; соціально-економічні проблеми постраждалих громадян, розвиток і реабілітація забруднених внаслідок аварії територій. Конференцію відвідали директор центру Ксенія Самойленко та інші спеціалісти центру. До конференції було підготовлено доповідь «Практичні аспекти розвитку та реабілітації територій, забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС (з досвіду роботи Києво-Святошинського ЦСПР)».

Наш Центр розташований у мальовничій частині Боярки на вулиці із старовинною назвою Хрещатик, де були колись розташовані дачі культурної еліти. Леся Українка, Семен Надсон, Шолом-Алейхем, композитор Лисенко - всі вони колись відпочивали, набиралися снаги та натхнення саме під цими соснами та дубами. (Один з таких будиночків видно на задньому плані). Центр розташований на території Київської обласної дитячої лікарні і займає частину одного з лікарняних корпусів.

Києво-Святошинський Центр соціально-психологічної реабілітації населення було створено у листопаді 2000 року МНС України за активної підтримки Київської облдержадміністрації в рамках Чорнобильської програми ООН.

Згідно Положення про діяльність Києво-Святошинського Центру соціально-психологічної реабілітації населення від 17 серпня 2000 року, Центр створено з метою надання соціальної та психологічної допомоги хворим дітям, які знаходяться на лікуванні у Київській обласній дитячій лікарні в м.Боярка, їх батькам, особам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, та інформування населення з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Дорогие друзья! Рады приветствовать вас на сайте ЦСПР (Киево-Святошинского центра социально-психологической реабилитации населения и его информирования о последствиях Чернобыльской катастрофы).

Всего таких центров, как наш - в Украине пять. Они начали создаваться еще в 1994 году по инициативе ЮНЕСКО на территориях, которые пострадали от Чернобыльской катастрофы. Потом мы долгое время работали по Чернобыльской Программе ООН. Вместе с тем, мы подчиняемся МНС, то есть являемся обыкновенной бюджетной организацией со всеми вытекающими проблемами.

Идея создания подобных Центров – очень современна и прогрессивна: преодоление ГУМАНИТАРНЫХ последствий Чернобыльской катастрофы, в частности – социально-психологических. Ведь вследствие Чернобыльской катастрофы пострадало не только здоровье граждан Украины, но и их психика. В Центре работают психологи, социальные педагоги и социальные работники. Кроме того, существует информационно-аналитическая служба, силами которой, в частности, осуществляется информационное наполнение этого сайта.

Наша деятельность очень разнообразна. Мы обслуживаем детей, которые находятся на стационарном лечении в Киевской областной детской больнице, их родителей и медицинских работников. Кроме того, нашими клиентами являются жители Киево-Святошинского района и города Боярка, в котором мы расположены. Все услуги оказываются совершенно бесплатно. Эта бесплатность исключает даже разного рода подношения, которые весьма традиционны для многих бюджетных организаций. Это наше кредо: недопустимо, чтобы человек, которому нужна срочная психологическая помощь, не обратился к психологу из-за невозможности оплаты, доплаты или подарка. (Минус такой позиции – в наличии определенной социальной напряженности среди самих специалистов, особенно если с декабря месяца нам не платят зарплаты.)

Разноплановость нашей деятельности неслучайна и заложена в самой концепции деятельности Центра, которая в свое время разрабатывалась международными специалистами. Наша задача (помимо помощи больным детям) заключается в том, чтобы откликаться на нужды сообщества того региона, в котором мы находимся. То есть, люди, сообщество, громада во многом формируют направления нашей деятельности. Наше дело – откликаться и помогать им по мере сил.