|
25 березня у Бородянському центрі «Довір’я» в рамках заходів Київської облдержадміністрації до річниці Чорнобильської катастрофи відбулася нарада, присвячена шляхам та методам діяльності Центрів соціально-психологічної реабілітації населення по подоланню наслідків Чорнобильської катастрофи. Політика Київської обласної державної адміністрації стосовно Центрів докладно викладена в інтерв’ю Галини КЛОЧЕНОК, начальника управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА «Досвід Соціально-психологічних центрів – наше спільне надбання».
Центри соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) зайняли свою нішу, яка до цього часу – а ми на порозі 22-х роковин Чорнобильської трагедії – ще не має чіткої організації. Я маю на увазі просвітницьку роботу з постраждалим населенням. Програми захисту населення від наслідків аварії 1986-го року змінювали час від часу своїх виконавців. Однак різні міністерства охоче бралися за реалізацію тих програм, що передбачали надійне фінансування. А там, де йдеться про роботу з людьми чи охорону здоров’я, - завжди немає де взяти бажаючих.
Навіть численні громадські організації, створені нібито захищати інтереси «чорнобильців», розпорошують свої зусилля на що завгодно, окрім того, чим дійсно мають займатися, об’єднавши свої потенціали.
А от соціально-психологічні центри (у цьому вже, здається, переконалися всі: і прихильники, і противники їхнього існування) були й залишаються єдиними організаціями, котрі системно, планомірно і ефективно надає соціально-психологічну та інформаційну допомогу людям, потерпілим від Чорнобильського лиха, у самому осередку виникнення проблем, з якими вони працюють, - на забруднених територіях, де їм випала доля проживати постійно.
Позиція Київської облдержадміністрації щодо центрів однозначна – розширити їхню діючу мережу. Можливо, скоро досвідченим фахівцям з Бородянського, Іванківського, Славутицького та Боярського центрів доведеться навчати нових колег з Білої Церкви, Фастова та Ірпеня. Було б цілком логічним також вивести фінансування центрів із програми медико-санітарного забезпечення (як це є тепер) у окремий рядок (як було на початку) – інформування громадськості. Це одразу зробило б ситуацію більш логічною та менш суперечливою.
Приємно, що кожен центр знайшов свою родзинку щодо напрямків діяльності. Приміром, у Боярці це – робота із хворими дітьми та їхніми батьками, у Іванкові – клуби за інтересами, у Славутичі – тісна співпраця з міською владою щодо соціологічних досліджень, а в Бородянці – стратегія інформування постраждалого населення. Весь позитивний досвід центрів треба збирати й узагальнювати як методичне надбання для соціально-психологічної та просвітницької роботи з постраждалим населенням.
За матеріалами міжцентрівського інформаційного віснику «Досвід +» ,
виданого Інформаційно-аналітичною службою
Бородянського центру «Довір’я» |
