26 квітня – Міжнародний день пам’яті Чорнобиля
26.04.2013

26 квітня – Міжнародний день пам’яті Чорнобиля

Чорнобиль - це слово стало сьогодні відоме на всій планеті. Його вимовляють дорослі і діти. 26 квітня 1986 року принесло багато го¬ря і смутку в кожну сім'ю. Радіація встигла наробити багато лиха не лише теперішньому поколінню, а генетично й майбутньому. Про Чорнобиль пишуть багато - це біль нашої землі.

Тієї квітневої ночі 1986 року наші чоловіки: водії автобусного парку, пожежники, працівники зв'язку, представники всіх професій - наші земляки були залучені до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Не за власним бажанням, а за покликом совісті та на¬казом вимог цивільної оборони, Київської обласної ради, Голови Ради Міністрів УРСР.

Щоб побороти наслідки стихії ядерного вибуху, вступили у смертельний двобій з незримим ворогом. У ті дні наші чоловіки - ліквідатори захищали не лише рідну землю і народ України, а і все людство. Вони з честю і гідністю виконували свій обов'язок. Тоді було не до роздумів про власне життя. Вони були молоді, енергійні і не знали, які наслідки чекали на них.

Та хвороба підступила швидко, вона стала такою сильною, що важко було прожити день. Прикутість до ліжка, терпіння нестерпного, нескінченного болю в муках, а лікування не досягало своєї мети. Та їм так хотілося жити! На жаль, багатьох з них уже не стало. Кожен мав родину, де був героєм, порадником, єдиною опорою, годувальником. Тепер сім'я залишилася зі своїм горем наодинці, зі своїм болем незахищена, нікому не потрібна, втратила джерело існування, діти залишились без батьків, внуки без дідів, матері без синів, вдівці без дружин.

Ліквідатори ціною власного життя і здоров'я захистили весь світ. Я хочу сказати, щоб ми і ви з оптимізмом дивилися у майбутнє, вчилися на помилках, робили все можливе, аби подібне не повторилося, берегли і піклувались про тих, хто, жертвуючи своїм життям і здоров'ям, рятував світ. Відходять у вічність чорнобильці, але біль душі не стихає, нагадує гіркоту тієї сльози, ті муки, яку приніс у кожний дім Чорнобиль.

Що ж хвилює? Численні біди чорнобильців, вдів, вдівців, ліквідаторів, потерпілих, евакуйованих із забрудненої зони. Відійдуть одні покоління, їх замінять інші, а Чорнобиль залишиться і не даватиме квітневими ночами спати. Вони не жаліли свого життя заради нас. Завдяки ліквідаторам ми дивимося у світле, мирне, без атома май¬бутнє, бо Чорнобиль - наш вічний біль.

Ми можемо вчитися, відпочивати завдяки цим ліквідаторам. Тож побажаємо всім їм міцного здоров'я, а майбутньому поколінню вчитися добре, поважати батьків, вчителів, та пам'ятати минуле.

За дорученням вдів ліквідаторів, ветеранів Чорнобиля

К.Саливінська,
голова первинної міської організації вдів.

Київська обласна державна адміністрація